Тема, яка викликає всезагальну тривогу, роздратування, а подекуди – і розпач. Ні, це не про війну. І навіть не про мобілізацію. Йдеться про дороги.
Вони вже давно, а дехто каже, що ще ніколи не перебували у такому жахливому стані. Якщо конкретно, то це дороги так званого обласного підпорядкування. Тобто за порядком та станом шляхового покриття на таких дорогах мала б стежити Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області. Зважаючи на постійні нарікання влади на відсутність коштів (навіть театр у Житомирі залишився сьогодні без грошей), йдеться не про капітальний ремонт окремих ділянок доріг, наприклад від Високої Печі до Баранівки, від Довбиша до Романова, автомагістралі Шепетівка – Полонне –Бердичів (на ділянці автошляху посеред селища Миропіль), а хоча б про усунення аварійних ділянок, ям та вибоїн, які становлять небезпеку дорожнього руху і навіть його унеможливлюють.
Місцеві органи самоврядування (місцеві ради) вже втомилися від звернень до органів влади обласного рівня, але поки що впливу та результатів такі петиції не приносять. Своє слово мала б сказати Національна поліція, яка патрулює дороги практично усіх рівнів та категорій. Але й тут подвижок на краще немає і не передбачається. На черзі – заходи протесту, які найчастіше виникають стихійно, але зазвичай мають великий і неприємний для влади резонанс. Населення, між іншим, терпить із останніх сил. У Мирополі, наприклад, терпець у людей вже завершується, і громада вже збиралася в неділю 12 травня 2024 року на збори з приводу питання про стан дороги у самому Мирополі. Люди дійшли висновку, що так само, як і на дрони, на автівки для ЗСУ, треба скидатися і на терміновий ремонт дороги. У Мирополі громадськість селища вже й навіть аудит можливих ремонтних робіт провела. Встановили, що головним компонентом поточного ремонту дороги у межах селища є емульсія, яку вживають для так званого запилювання вибоїн щебеневою сумішшю під дією високого тиску. Мінімальні потреби такої емульсії для Мирополя – три ємкості по 10 тонн кожна. Вартість такої ємкості – 75 тисяч гривень разом із виконанням ремонту. Тобто миропільчанам або спонсорам, які долучаться до такого ремонту дороги обласного підпорядкування, треба знайти хоча б 200 тисяч гривень. І то – якомога швидше, бо фактично стан на дорогах із кожним тижнем лише погіршується.
У Романові ситуація не набагато краща, хоча недавній сплеск ремонтно-дорожніх робіт методом грейдерування і за допомогою щебеневої суміші суттєво покращив ситуацію в селах, на вулицях та провулках, де із транспортом виникали великі проблеми. Але ділянки вщент розбитої дороги від Залужного до Романова, гранична ямковість на автодорозі Висока Піч – Дубрівка жодним чином не підпадають під юрисдикцію Романівської селищної ради. Навіть якби Романівська громада і знайшла б кошти на ліквідацію «вогнищ» дорожнього безладу, такі роботи мають виконуватися лише із дозволу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області.
Те ж саме стосується і ділянки дороги від окраїн Романова до села Корчівки, де підрядник чи то неправильно спланував порядок та технологію виконання робіт із капітального ремонту, чи то став жертвою сваволі і недолугості чиновників з ОВА або ж навіть зі столиці. Втім, посилання на складнощі військового часу і тут на першому місці, а от як саме бути із напівзруйнованою дорогою, поки що ніхто не знає.
Щодо промінчика оптимізму, то тут є інформація про наміри вже в найближчі дні покращити стан дороги до села Ягодинки. Майже сто тонн щебеневої суміші для підсипки дороги на Ягодинку обіцяли закупити сільськогосподарська фірма «Едельвейс» та керівництво Романівського лісгоспу АПК. Ось поки що і все. Ситуація на дорогах нашої громади (так само, як і в сусідніх громадах) складна, і поки що орієнтирів чи промінчиків надії на її покращення не видно. Прикро, але це правда.
Віктор Радчук