Понад два роки полону, теракт в Оленівці та шлях до свободи: історія захисника Маріуполя Максима Дубовика
40-річний ветеран війни, захисник Маріуполя та «Азовсталі» Максим Дубовик, позивний «Румин», нещодавно повернувся додому після 30 місяців російського полону. Його шлях пройшов через пекло боїв, нелюдські умови ув’язнення та жахливий теракт, який забрав життя багатьох його побратимів. Нині Максим живе у Житомирі, ділячись своєю історією з кореспондентами Суспільного.
Від Донеччини до Маріуполя: перші кроки на війні
Максим Дубовик народився на Запоріжжі, але доля привела його до захисту України ще у 2015 році. Він брав участь у боях за Донецький аеропорт. Повномасштабне вторгнення Росії заскочило його в Маріуполі. Чоловік, який завжди підтримував національний рух і хотів приєднатися до полку «Азов», 24 лютого 2022 року долучився до територіальної оборони міста.
Під час виконання бойових завдань у Старому Криму на Донецькому напрямку, Максим отримав травму ніг внаслідок мінометного обстрілу. Падіння на схил призвело до серйозних пошкоджень колін. Попри поранення, після лікування в маріупольській лікарні, він знову повернувся до захисту міста.
«Азовсталь», полон та пекло Оленівки
Зі стисканням кілець оточення навколо Маріуполя, захисники були змушені відступати до «Азовсталі». За наказом Головнокомандувача, українські військові здалися в полон. На міст біля «Азовсталі» вийшли близько двох з половиною тисяч бійців, виснажених, без зброї та продовольства.
У травні 2022 року, після 86 днів оборони «Азовсталі», Максима та інших військовополонених перевезли до виправної колонії в Оленівці. Ветеран згадує ці події як «цирк», коли їх, беззбройних і знесилених, супроводжували БТРи, гелікоптери та винищувачі.
В Оленівці умови були нелюдськими. Колонія, розрахована на 500 осіб, була переповнена більш ніж двома тисячами полонених. Спали на карематах, на вулиці, в спальниках. Їжу називали «фуражем», «дохлятиною», «тухлою рибою», «дохлими курчатами». Вода була непридатна для пиття, з головастиками.
«Це був справжній цирк. Ми так сміялися. Тихенько, але сміялися», — згадує Максим. — «В “Оленівці” було важко. Я виріс у селі, і режим виживання у мене у крові. А хлопці від страху, від переляку деякі по 3 тижні не могли сходити в туалет, у декого навпаки була діарея. Я змайстрував гачок і через сітку смикав шипшину та деревій, після чого заварював з них хлопцям чай. Вони пили. Деревій він же як антибіотик рослинний».
Особливу увагу вороги приділяли «Азову», вважаючи їх «нацистами». Навіть Стівен Сігаль був присутній біля клітки, вигукуючи цей штамп. Несподіванкою для окупантів став випадок, коли з їхнього радіо пролунав гімн України. Максим припускає, що це була робота українських айтішників.
Теракт з жахливими наслідками
У ніч з 28 на 29 липня 2022 року в Оленівці стався вибух, який забрав життя щонайменше 53 українських військовополонених, а понад 130 отримали поранення. Серед загиблих був брат Максима, командир автороти полку «Азов» Сергій Павлюченко.
«В Оленівці я в одному бараку був, він — в іншому. Ми ще з ним розмовляли через клітку. Одразу при вході він спав, і одразу при вході стояла отака щитова. І в щитову був закладений фугас. Це рідина, яка розжарюється від двох до семи тисяч градусів. Тобто вона вибухає, і все — люди згорають. Деяких хлопців вони дострілювали. Вони кричали, прогоряли в сітки, у матраци, у це все», — з гіркотою розповідає Максим.
Після Оленівки його перевели до Горлівської виправної колонії, де він майже рік пропрацював пекарем. Там же проходили жорстокі допити, що включали пакети на голову та ураження струмом.
Повернення до життя
17 липня 2024 року Максим Дубовик був звільнений під час обміну. Він називає це «фартом», адже багато його побратимів досі перебувають у полоні. Його зустріли друзі, адже частина родини за кордоном, а друзі, що були в Маріуполі, хтось у полоні, хтось воює, хтось загинув.
«Зараз я вдячний моїм друзям у Житомирі. Це колосальна підтримка», — говорить він.
У Житомирі Максим знайшов нове кохання, з яким планує щасливе майбутнє. Його історія — це свідчення неймовірної стійкості, мужності та волі до життя.
Теракт в Оленівці: хронологія подій та розслідування
Вибух у Волноваській виправній колонії №120 в окупованій Оленівці, де утримували українських військовополонених, став одним із найтрагічніших епізодів війни. У липні 2024 року українські правоохоронці повідомили про підозру колишньому начальнику колонії Сергію Євсюкову та його заступнику Дмитру Нейолову. За даними слідства, вони навмисно зволікали з наданням допомоги пораненим, що призвело до додаткових жертв.
28 липня, в річницю теракту, в Україні відзначають День вшанування пам’яті Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань, а також цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні. Розслідування трагедії триває.