10 липня Радомишльська громада попрощалася зі своїм героєм, мужнім захисником Юрієм Костянтиновичем Кузьменком. Його земний шлях обірвався в боротьбі за свободу України.
### Життєвий шлях та покликання
Юрій Кузьменко народився 24 квітня 1979 року в селі Велика Рача, що на Житомирщині. З дитинства він зростав у багатодітній родині, в оточенні працьовитих людей. Навчався у Великорачанській загальноосвітній школі, яку успішно закінчив у 1996 році. Друзі та односельці згадують Юрія як щиру, відкриту та життєрадісну людину, завжди готову прийти на допомогу. Його чуйність і здатність підтримати словом робили його душею будь-якої компанії.
Особливе місце в житті Юрія посідав футбол. Граючи за честь рідного села та району, він демонстрував риси, які стали його життєвим кредо: наполегливість, витримка, відповідальність та командний дух. Ці якості, здобуті на спортивних майданчиках, згодом допомогли йому в найтяжчих випробуваннях.
Після школи Юрій здобув професію в Радомишльській школі автомобілістів. У 1997 році пройшов строкову військову службу. Повернувшись до цивільного життя, він спробував себе в різних сферах, але знайшов справжнє покликання у будівництві транспортної інфраструктури. Він також зумів побудувати щасливе сімейне життя, створив міцну родину, власний дім. Його безмежна любов до доньки була найбільшою радістю та стимулом для нього.
### На захисті незалежності України
З початком повномасштабного вторгнення російських військ, коли Україна стала на захист своєї незалежності, Юрій Кузьменко без вагань став до лав Збройних Сил України. 13 липня 2023 року його було мобілізовано. Службу він проходив водієм мінометного взводу в батальйоні морської піхоти.
Серед побратимів Юрій отримав позивний «Дід». За свою мужність, витримку та відданість військовій присязі, він був удостоєний високої честі — отримав берет кольору морської хвилі. Цей берет є символом сили, стійкості, професіоналізму та братерства українських морських піхотинців, і право носити його мають лише ті, хто пройшов суворі випробування або гідно проявив себе в бойових діях.
Юрій воював на найгарячіших напрямках фронту. Він неодноразово отримував поранення, але після лікування щоразу повертався до своїх побратимів. Його поважали за незламний характер, людяність, готовність завжди підтримати товаришів та за його відданість військовому братерству. За мужність і самовіддану службу Юрій був відзначений державними нагородами.
### Останній бій та вічна пам’ять
17 червня 2026 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Гусинка на Харківщині, Юрій Кузьменко отримав тяжке поранення. Після евакуації він проходив лікування у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону. Лікарі до останнього боролися за його життя, але, на жаль, 4 липня 2026 року серце Захисника зупинилося.
Юрій Кузьменко віддав найдорожче – власне життя – за свободу України, за мирне майбутнє своєї доньки, родини, громади та кожного з нас. Його ім’я навіки залишиться в історії Великої Рачі, Радомишльської громади та України як символ мужності, честі та самопожертви.
Радомишльська міська рада та вся громада висловлюють найщиріші співчуття дружині, доньці, батькам, рідним, друзям та побратимам Юрія Кузьменка, розділяючи з ними невимовний біль утрати.
Вічна пам’ять і слава Герою України!