Свою кар’єру піротехніка ДСНС Євген розпочав у 2019 році.
Професію він обирав через тягу до техніки, а також з тої причини, що його прадід був сапером під час Другої світової війни. Повномасштабне вторгнення він зустрів вдома. Спочатку не повірив, як і більшість в те, що відбувається, а потім швидко включився в роботу. У своїй діяльності, каже, доводиться стикатися з чимось новим і вважає, що потрібно постійно вчитися і бажано не на власних помилках. Коли розпочалась війна найважче, за словами сапера, було розуміти, що його родині загрожує небезпека.
Євген вже 4 рази їздив на розмінування деокупованих територій Харківської та Донецької областей. «Сім’я переживає за мене — каже він, – чим довше мене немає вдома, тим більше вони просять мене змінити професію. Але поки триває війна я розумію, що потрібен тут і продовжую робити все заради перемоги». Під час ротацій нелегко спілкуватись з місцевим населенням. Люди розповідають як втратили своє житло, рідних, як їм доводилось виїжджати або повертатись додому, як з ними поводились окупанти. Це неможливо сприйняти, мозок відмовляється в це вірити.
Досі не може змиритися зі смертю трьох колег, які загинули від ворожої міни під час розмінування звільнених територій Херсонщини. Навіть зараз, згадуючи хлопців, в Євгена на очах можна помітити скупу чоловічу сльозу.
Щоб справитись зі стресом під час роботи піротехнік переключається на зайняття справою, яка йому до душі, зокрема зараз будує власний будинок. Мріє, що вже скоро житиме з родиною в ньому під мірним небом нашої України.
ГУ ДСНС України у Житомирській області
Джерело: https://zt.20minut.ua/