Джерело: berdichev.biz
Олександр Сидорчук загинув. Непоправна втрата спіткала усю Бердичівську громаду – на донецькому напрямку, героїчно боронячи кордони Батьківщини від навали окупаційних військ, відбиваючи черговий штурм ворогів загинув у бою наш земляк, бердичівлянин Олександр Сидорчук.
Про трагічну втрату повідомила у соцмережі “Фейсбук” Інна Климчук у групі ЗДО № 5 “Вербиченька” міста Бердичева наступними словами:
«Колектив ЗДО N5 “Вербиченька” висловлює щирі співчуття колезі, голові первинної профспілкової організації, Ларисі Федорівні СИДОРЧУК та її родині з приводу непоправної втрати — загибелі сина Олександра. Словами неможливо передати біль та розпач, які охопили Вас і не відпускають, а ми не в змозі підібрати необхідні слова, щоб втішити. Боляче розуміти, що Ваш син уже ніколи не зайде до рідного двору, не обійме міцно і не скаже: “Мамуля, у мене все добре!”. Ваша втрата невимовно болюча і ми разом із Вами переживаємо цей важкий час.
Саша — вихованець нашого дитячого садочка і багато хто із членів колективу добре пам’ятає завжди усміхненого, привітного, чемного, вихованого хлопчика, який щодня із великим задоволенням поспішав у групу до своїх однолітків, навіть не підозрюючи, що поруч, в іншій, працює його матуся. А народився Олександр СИДОРЧУК 7 грудня 1988 року у місті Бердичеві. Після відвідування дитячого садка N5, навчався у загальноосвітній школі N11, у 2004 році вступив до Бердичівського машинобудівного технікуму, де отримав спеціальність техніка-технолога, далі продовжив навчання у Державному університеті “Житомирська політехніка”. Олександр прагнув до кращого життя, завжди впевнено йшов до своїх цілей. Свій трудовий шлях розпочав на рідному машинобудівному заводі “Прогрес”, звідки був призваний на строкову військову службу, яку проходив з 2008-2009 рр. у 169-му навчальному центрі м. Десни. Зустрівши своє велике і єдине кохання, свою Надійку, у 2012 році одружився і переїхав на постійне місце проживання в смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області.
Їхнє щасливе подружнє життя перервала участь Олександра в АТО, який був призваний у 128-му окрему гірсько-штурмову бригаду. Наш Герой пройшов найзапекліші битви, дивом вдалося вижити та із незначними пораненнями вийти з оточення Дебальцівського “котла”.
З поверненням додому в Олександра та Надії від великого кохання народився первісток — син Влад, а згодом і донечка-красунечка Ніколь. Щастю молодих батьків не було меж! Це була гарна, дружна, зразкова сім’я. Олександр був справжнім господарем, майстром на всі руки. Вони разом із дружиною облаштували затишне родинне гніздо, всі сімейні рішення приймали спільно, завжди радилися один з одним, були як одне ціле, поки усі мирні плани та всі мрії не обірвала війна… З початку повномасштабного вторгнення Росії на нашу землю, Олександр 15 березня 2022 року був призваний на військову службу під час мобілізації Надвірнянським РТЦК та СП Івано-Франківської області. Віддано служив у 105-му прикордонному загоні імені Князя Володимира Великого Державної прикордонної служби, був відповідальним, сміливим, мужнім, нещадним до ворога, мав великий бойовий досвід, користувався повагою серед побратимів.
1 травня 2024 року, відбиваючи штурм ворога і перекриваючи вогнем побратимів, Олександр СИДОРЧУК віддав життя за Україну в районі населеного пункту Красногорівка Донецької області. Обірвалось таке ще молоде життя прекрасної людини. Понад місяць тривала експертиза опізнання, тому не було повідомлення про загибель і вся родина жила із цим пекельним болем. Олександр був гордістю та розрадою для матусі Лариси та батька Сергія, надійною опорою дружині Надії, люблячим татком для синочка Влада та донечки Ніколь, надійним братом та порадником для сестрички Наталії, щирим та уважним до рідних та друзів.
Нехай Господь дасть Вам, Ларисо Федорівно, всій сім’ї та всій родині, сили пережити це важке горе, а полеглому захисникові Олександру подарує життя вічне на небесах.
Світла і вічна пам’ять, шана та повага, честь Герою, низький уклін за його подвиг заради нас, наших родин, нашого майбутнього.
Герої не вмирають! Пам’ять про Вашого сина Олександра залишиться навіки у наших серцях! Спочивай з миром, наш Герою!»