Гранітне: Де літні люди знаходять сили та спілкування
У селищі Гранітне, що на Житомирщині, вже понад рік функціонує унікальна група взаємопідтримки, яка об’єднує людей поважного віку. Щосереди, незважаючи на численні виклики часу, учасники гуртка збираються разом, щоб знайти радість у спільних заняттях, поділитися спогадами та просто відчути тепло людського спілкування.
Ініціатором створення такого простору стала місцева мешканка Ірина Блинова. Її досвід роботи у Малинському центрі життєстійкості, де вона спостерігала за діяльністю групи «Золота осінь», надихнув її на створення подібного осередку у рідному Гранітному. Причина такої ініціативи – непрості реалії життя в селищі, яке зазнало суттєвих змін через військові дії. Зупинка виробництва, закриття підприємств та відтік молоді призвели до зниження активності, особливо гостро це відчувалося серед літніх переселенців з Харківщини, Донеччини та Луганщини, які опинилися далеко від рідних домівок. Група покликана стати для них острівцем підтримки та місцем, де можна без осуду поділитися своїми переживаннями. З часом до перших учасників-переселенців долучилися й місцеві пенсіонери, сформувавши коло однодумців, що зустрічаються щосереди в обідню пору.
Творчість, пам’ять та життєві історії
Заняття в групі різноманітні та спрямовані на всебічний розвиток учасників. Під керівництвом Ірини Блинової пенсіонери активно займаються малюванням, ліплять з пластиліну, використовують природні матеріали для створення маленьких шедеврів, а також виконують спеціальні вправи для тренування пам’яті та координації.
Один із прикладів таких тренувань – нейровправа з каштаном. Учасники мали завдання обома руками обережно докотити каштан до намальованого на папері кошика. Це вимагало неабиякої концентрації та терпіння, адже каштан не завжди слухався, викликаючи чимало сміху та позитивних емоцій. Окрім цього, на зустрічах часто згадують шкільні роки, дитинство, діляться кумедними історіями з молодості. Ці розмови не лише допомагають учасникам переконатися у власній пам’яті, але й дають можливість на деякий час відволіктися від буденних турбот.
Для багатьох членів групи надзвичайно важливим є не лише виконання завдань, а й можливість висловитися та бути почутими. Серед учасників є 80-річна жінка, яка пережила втрату чоловіка, а згодом – сина та онука. На зустрічах вона знаходить силу читати власні вірші, в яких відображає біль пережитого горя, але й знаходить розраду у підтримці оточуючих.
Подолання самотності через спільні зустрічі
Історія Світлани та Володимира Костевичів, подружжя, яке провело понад 40 років у Києві, а згодом повернулося до рідного Гранітного, є яскравим прикладом того, як спільні зустрічі допомагають долати самотність. На початку повномасштабного вторгнення вони переживали за свою родину, яка опинилася в оточенні на Київщині, а їхній син-військовослужбовець воював на найгарячіших напрямках.
Спочатку заняття проходили в приміщенні колишньої бібліотеки щебеневого заводу, але через відключення електрики та опалення учасники були змушені перенести зустрічі до альтанки. Нині ж для гуртка виділено кімнату в старостаті, що забезпечує більш комфортні умови для спілкування.
Фахівчиня Малинського центру життєстійкості Анна Філоненко зазначає, що з віком коло спілкування людини природно звужується, що часто пов’язано з проблемами зі здоров’ям та відмінностями в інтересах між поколіннями. Саме тому такі групи стають надзвичайно важливими для пенсіонерів, надаючи їм відчуття потрібності, уваги та підтримки. Учасники з нетерпінням чекають на спільні свята, готуються до зустрічей і щиро радіють можливості провести час разом.
Незважаючи на те, що зустрічі не можуть вирішити всі життєві проблеми, вони дарують людям усмішку, надають сили протистояти труднощам та допомагають не залишатися наодинці зі своїми переживаннями.