20 вересня 2026 року виповнилося б 29 років Максиму Максименку з Радомишля, воїну з позивним «Аякс». Його життя обірвалося 8 травня 2023 року під Бахмутом, коли 25-річний захисник, ведучи побратимів у штурм укріплених позицій російських військ, загинув у бою. Цей день став чорною датою не тільки для його близьких, а й для всіх, хто цінує мужність та відданість своїй країні.
Максим Вадимович Максименко народився 20 вересня 1997 року в місті Радомишль. Значну частину свого життя він провів у столиці, де здобував освіту в київській школі №64. Друзі та рідні згадують його як палкого прихильника спорту, особливо футболу та київського «Динамо». Його любов до гри номер один простежувалася з дитинства: ще в Радомишлі він із задоволенням грав із місцевими хлопцями на стадіоні. У дорослому житті ця пристрасть переросла в активне вболівання. Максим був відданим фанатом київського «Динамо», відвідував матчі команди, підтримуючи її як на домашніх, так і на виїзних іграх.
Від футбольного поля до передової
Проте 24 лютого 2022 року стало переломним моментом, який кардинально змінив життя Максима. З перших днів повномасштабного вторгнення Росії він одним із перших долучився до оборони України. Його шлях у війську розпочався у лавах «Азову», а згодом він продовжив службу у складі 3-ї окремої штурмової бригади. Таким чином, людина, яка колись пристрасно вболівала за футбольну команду, стала захисником своєї Батьківщини, змінивши футбольну трибуну на поле бою.
За час служби Максим пройшов через жорстокі бойові дії, опинившись зрештою на одному з найгарячіших напрямків – під Бахмутом. Цей населений пункт на той час став епіцентром запеклих протистоянь, де обидві сторони несли значні втрати, але українські захисники демонстрували надзвичайну стійкість та героїзм.
Останній штурм під Бахмутом
8 травня 2023 року Максим Максименко виконував бойове завдання у ролі командира бойової групи 3-ї ОШБр. Того дня українські підрозділи проводили штурмові дії, спрямовані на витіснення противника з його укріплених позицій. Максим, як завжди, йшов у перших лавах, ведучи своїх побратимів на штурм.
Під час виконання бойового завдання він отримав множинні осколкові поранення, несумісні з життям. Свідчення командирів та побратимів підкреслюють його надзвичайну мужність: «Аякс» ішов попереду своєї групи, і в критичний момент, за словами тих, хто його знав, він фактично закрив собою побратимів, прийнявши на себе удар. Ця самовідданість дозволила підрозділам 3-ї окремої штурмової бригади просунутися на Бахмутському напрямку, звільнивши ділянку території шириною близько 3 кілометрів та до 2,6 кілометра вглиб. Заступник командира тактичної групи «Азов» Максим Жорін згадував, що командування навіть ухвалило рішення тимчасово призупинити наступ на цій ділянці після загибелі Максима, що свідчить про глибину втрати. Для побратимів «Аякс» залишився справжнім лідером, командиром, який до останнього вів людей за собою.
За проявлену мужність під час захисту України Максим Максименко був нагороджений посмертно. 11 серпня 2023 року Указом Президента України №485/2023 його було нагороджено орденом «За мужність» III ступеня. У 2024 році воїна також посмертно відзначили почесним нагрудним знаком «Комбатантський хрест».
Пам’ять про героя зберігається не лише у серцях близьких та друзів, а й в офіційних меморіалах. Максима Максименка поховали на Алеї Слави кладовища «Берківці» у Києві. Його портрет встановлено на меморіалах загиблих Героїв у Радомишлі, у Житомирському обласному краєзнавчому музеї, у Київській міській державній адміністрації, на Алеї Слави Солом’янського району Києва, а також у його рідній школі №64. Футбольна спільнота київського «Динамо» також вшановує пам’ять Максима, як одного з тих відданих фанатів, які змінили футбольну трибуну на фронт.
Максим Максименко «Аякс» загинув, захищаючи Україну. Йому назавжди 25 років. Вічна пам’ять Герою.