Бабуся полеглого захисника боротиметься за державу та справедливість
70-річна Євгенія Назаренко з села Нянівка, що на Житомирщині, переживає тяжку втрату – загибель 22-річного онука, солдата Віктора Задорожнього. Однак, окрім горя, бабуся зіткнулася з бюрократичною перешкодою: держава відмовляє їй у виплаті одноразової допомоги, пов’язаної із загибеллю військовослужбовця. Попри те, що Євгенія Назаренко двічі зверталася до суду для встановлення факту свого утримання загиблим онуком, справедливість поки що не на її боці.
Родина, яка виростила сироту
Історія Євгенії Назаренко – це історія безмежної любові та самопожертви. У 2009 році, коли онуки Віктор та ще п’ятеро дітей залишилися без батьків, бабуся з чоловіком взяли їх під опіку. Після смерті свого чоловіка у 2014 році, пані Євгенія залишилася єдиною хранителькою великої родини, виховуючи шістьох дітей.
“Ми забрали їх усіх, бо вони були як наші. Особливо Віктор, він мене називав “мама”. Після смерті чоловіка було неймовірно важко, але я старалася дати їм усе, що мала”, – з гіркотою згадує Євгенія Назаренко.
Її онук Віктор Задорожній, прагнучи захищати свою країну, у 2020 році підписав контракт із Збройними Силами України. Він служив старшим механіком-водієм, боронив українські землі на Чернігівщині, Донеччині, Луганщині та Запоріжжі. Його мужність була відзначена орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
З липня 2023 року Віктор зник безвісти, а в листопаді того ж року родина отримала звістку про його загибель. Трагічною звісткою стала інформація, що син згорів під час виконання бойового завдання.
“Ми його шукали, сестра здавала ДНК, брат їздив на місце. Його знайшли у Запоріжжі, але він був сильно обгорілий”, – розповідає бабуся.
Кошти, які військова частина виплатила родині як грошове забезпечення загиблого за період його зникнення, були спрямовані на встановлення пам’ятника Віктору.
Бюрократія та правові колізії
Після втрати онука, Євгенія Назаренко звернулася до урядових гарячих ліній, де їй порадили зібрати документи про опікунство та повідомили, що вона має право на отримання одноразової допомоги.
Однак, на практиці виявилося все набагато складніше. Суд двічі відмовив у встановленні факту перебування бабусі на утриманні загиблого. Як пояснює юрист Євгенії Назаренко, В’ячеслав Корж, суд аргументував відмову тим, що бабуся отримувала власну пенсію та соціальні виплати на неповнолітню онуку, а також, що докази постійного утримання з боку онука були недостатніми.
Адвокат Сергій Дубок пояснює, що одноразову державну допомогу можуть отримати члени родини, які чітко визначені статтею 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. До цього переліку входять діти, вдова/вдівець, батьки, онуки (за умови загибелі їхніх батьків), особи, з якими загиблий спільно проживав, та утриманці, визначені згідно із законом “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби…”.
“Опікуни, бабусі та дідусі, які не входять до цього вичерпного переліку, не мають права на отримання такої допомоги за законом. Це проблема законодавства, яку можна вирішити лише через суд, або ж через особисте розпорядження самого військовослужбовця”, – коментує Сергій Дубок.
Він також зазначає, що у даній справі минув трирічний термін, встановлений законом для звернення за виплатою, що є ще однією перепоною.
На запит “Суспільного” Житомирський обласний ТЦК та СП підтвердив, що виплата одноразової грошової допомоги родичам Віктора Задорожнього не здійснювалася. Міністерство оборони України на момент виходу матеріалу не надало відповіді.
Як пояснив адвокат, одним із шляхів вирішення такої проблеми є складання військовослужбовцем особистого розпорядження, де він зазначає, хто саме і в якому розмірі має отримати кошти у випадку його загибелі. Це своєрідний “заповіт” для військових, який може розширити коло отримувачів допомоги.
У ситуації Євгенії Назаренко, з огляду на рішення судів та спливаючий термін, адвокат Сергій Дубок висловлює сумніви щодо можливості отримання бабусею цієї виплати.